Гастролі «Веснянки» у Львові

Кажуть, що справжня дружба тільки міцнішає з роками, а та, що заснована на мистецтві, навіть не вимірюється часом. На початку травня фольклорно-етнографічний ансамбль Володимира Нероденка КНУ імені Тараса Шевченка «Веснянка» відвідав шляхетний Львів із не менш шляхетною метою – відновити дружні стосунки з народним ансамблем пісні і танцю «Черемош» Львівського національного університету імені Івана Франка.

У далекому 1963 році, тоді п’ятирічна, «Веснянка» вперше вийшла на львівську сцену. Запальні танці чи не з усіх регіонів країни, вдалі постановки та яскраві костюми киян надихнули франківців на створення подібного колективу. Так народився «Черемош». Обидва ансамблі зростали, набиралися досвіду, ставали лауреатами багатьох міжнародних конкурсів та фестивалів.

Слід згадати, що за радянських часів брати участь у подібних колективах, а, тим більше, їх очолювати, дорівнювало чи не подвигу, бо навіть вдягнена вишиванка частенько сприймалася як щось підозріле. Але попри всі перепони засновники колективів зуміли зібрати зі всієї країни перлини українського народного мистецтва та зберегти їх до наших часів. Змінювалися покоління і черемошан, і веснянчат, молодь переймала естафету у старших. Та за весь цей час колективи жодного разу не зустрілися на одній сцені. Сучасне керівництво ансамблів вирішило припинити це неподобство.

Уже з перших хвилин перебування у Львові кияни відчули гостинність черемошан, які турботливо супроводжували «Веснянку», щоб гості бува не заблукали та були всім задоволені.

- Коли у нас виникла ідея запросити «Веснянку» на велику сцену міста Львова, – згадує керівник ансамблю «Черемош» Василь Піпаш, – ми вийшли на міську раду і запропонували показати львів’янам свято танцю та пісні від наших столичних гостей. То ж уперше наші колективи зустрінуться в концерті на площі Ринок.

Веснянчата з радістю прийняли пропозицію виступити на сцені, яка пам’ятає багатьох уславлених виконавців. «Черемош» представив яскраву вокально-хореографічну композицію «Великодні ігри». Кияни вийшли на сцену із запальними «Козачком» та «Тропаком» у супроводі вокальної групи «Молодички», яка до того ж виконала низку народних жартівливих пісень, чим помітно підняла настрій глядачів.

Наступного дня - великий спільний концерт киян і львів’ян в університеті.

- Яке задоволення виходити на вашу сцену!, – сказала керівник «Веснянки» Ярослава Нероденко після тривалої репетиції, що її гостинні черемошани надали веснянчатам аби вони освоїли незвичний для них майданчик. – Зал має неперевершену акустику, сцена дуже гарна, відкрита, світла. Кожен костюм, кожен хореографічний малюнок на ній наче грає. До того ж, ми тут маємо можливість виставити одночасно близько 30 танцюристів. Прикро, але на нашій сцені ми не можемо показувати свої вокально-хореографічні композиції повним складом, бо нам просто бракує місця. До того ж, новий одяг сцени поглинає звук і «забиває» кольорову гамму костюмів, яку вкрай погане освітлення врятувати не спроможне. На додачу до всього цього нещодавно нашу сцену застелили ковроліном, який не лише нищить звуки танцювальних ритмів, а часом і б’є виконавців струмом. Отож і виходить, що на чужих сценах ми маємо набагато кращій вигляд, ніж на власній.

Саме на львівську сцену майже 50 років тому вперше вийшла, тоді щойно створена, вокальна група киян «Молодички» з майже півгодинною програмою наддніпрянських веснянок. Нинішні «Молодички», неначе плівку відмотавши на півстоліття назад, виконують фрагмент з тієї композиції...

У залі, окрім студентів, присутні кореспонденти університетської газети «Каменяр», члени громадської організації «Друзі «Черемошу», журналісти кількох регіональних видань та місцевого телебачення, працює кілька камер.

Найяскравіша постановка черемошан – новенькі «Великодні ігри», побудовані на традиціях великодніх гулянь у Карпатах та на Галичині, а кияни демонструють пісні й танці Наддніпрянщини..

Фінал концерту – незмінний «Гопак» від «Веснянки», здатний підняти до танцю та змусити усміхатися навіть найбільших скептиків.

- Колись засновник «Веснянки» Володимир Минович Нероденко вирішив не копіювати добре відомі так би мовити класичні постановки, а зробити власну, – розповідає пані Ярослава. – І свого часу хореограф зі світовим ім’ям, головний балетмейстер Київського театру опери та балету ім.Шевченка, народний артист СРСР Вахтанг Вронський визнав гопак «Веснянки» найкращим та найяскравішим.

Наприкінці концерту проректор з науково-педагогічної та виховної роботи університету Франка Звенислава Мамчур, представники громадської організації «Друзі Черемошу»: професор університету імені Франка Володимир Працьовитий, директор Центру творчості дітей та юнацтва Галичини Олег Кузик тепло подякували учасникам концерту, високо оцінивши виконавську майстерність студентів-аматорів, і відзначили, що візит «Веснянки» був надзвичайно важливим для подальшого розвитку обох колективів та зміцнення національних традицій у стінах львівського та київського університетів.

На згадку про зустріч колективи, як годиться, обмінялися подарунками, Ярослава Нероденко та Василь Піпаш поділилися спільними планами на майбутнє: зміцнення дружніх стосунків, проведення майстер-класів та, звичайно, спільне святкування 50-річчя «Черемошу».

Зміцнення дружніх стосунків почалося одразу після концерту. Черемошани запросили гостей відзначити знайомство за чаркою та канапками. І хоча не встигли ще й дух перевести після виступу, артисти обох колективів принесли на зустріч увесь свій запал разом з піснями й танцями. Бо те, що живе у серці, неможливо втримати в рамках сцени.

- Після цієї зустрічі у наших черемошан неначе виросли

крила, – сказав пан Піпаш. - Ми часто зустрічаємось з іншими художніми колективами на фестивалях та різних заходах, але ніхто з нас не сподівався, що за два-три дні можна так подружитися, як оце ми з «Веснянкою». Наче ми знаємося вже багато років.

«Крила виросли» не тільки в черемошан, а й у нас. Ось як переповідає враження від своїх перших гастролей танцюристка-біолог Ніна Кутузова:

- «Черемош» приймав нас дуже добре. Крім концертів, були організовані вечір знайомств і в останній день пікнік. Ми почули багато теплих слів на свою адресу і навіть встигли обмінятися танцювальним досвідом! Велика заслуга в організації цих заходів належить і ветеранам «Черемошу». Один із них сказав нам: «П’ятдесят років тому «Веснянка» привезла творчу весну до нашого університету!». Подорож мені сподобалась просто неймовірно. Саме у таких умовах проявляється дружба та взаємодопомога. Досвідченіші веснянчата давали нам корисні настанови, було приємно відчувати їхню опіку. І, безумовно, велике спасибі Ярославі Володимирівні, адже саме вона займалась організацією поїздки з нашого боку, а отже вирішувала безліч найрізноманітніших питань, які з’являлися чи не щодня..

- Ця поїздка не лише показала, на що здатні наші клективи, а й надихнула на творчу взаємодію і, сподіваюсь, стимулюватиме до подальшої творчої праці та розвитку, –додає пані Ярослава.

І останній акорд черемошанської гостинності не тільки вразив, а й розчулив:. нам подарували диски з фотографіями та відеозаписом нашого концерту. І це менш ніж за добу після нього!

Щиро дякуємо львів’янам за все, а насамперед за найкоштовніший подарунок – яскраві та добрі спогади. Тепер у веснянчат є спільна мрія – віддячити черемошанам не менш теплим прийомом у Києві.

Текст: Марина Крохіна

Редактор: Галина Іванівна Шумська"

...... Та декілька фрагментів перебування веснянчат у Львові: